- ТОП 20
- Компанії Києва
- Здоров'я у Києві
- Державні лікарні та поліклініки у Києві
- Національний інститут раку
-
placeКиїв, Ломоносова, 33 / 43
Національний інститут раку в Києві є спеціалізованим медичним центром, який займається діагностикою та лікуванням онкологічних захворювань. Тут працюють висококваліфіковані лікарі, включаючи терапевтів, хірургів та онкологів, які забезпечують індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Інститут також надає послуги психотерапії та психологічної підтримки, що важливо для пацієнтів та їх родин. Важлив ... Читати далі
Національний інститут раку в Києві є спеціалізованим медичним центром, який займається діагностикою та лікуванням онкологічних захворювань. Тут працюють висококваліфіковані лікарі, включаючи терапевтів, хірургів та онкологів, які забезпечують індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Інститут також надає послуги психотерапії та психологічної підтримки, що важливо для пацієнтів та їх родин. Важливим аспектом є рання діагностика, для чого використовуються сучасні лабораторні аналізи та методи обстеження. Це дозволяє виявити захворювання на ранніх етапах і розпочати лікування вчасно.
Стислий огляд, сформований штучним інтелектом на основі останніх 50 відгуків про послуги компанії.
Позитивні аспекти
Багато відгуків відзначають високу кваліфікацію окремих лікарів, які проявляють професіоналізм, людяність та готовність допомогти пацієнтам у складних ситуаціях. Успішно проведені операції, ефективне лікування, а також чуйність медичного персоналу залишають у пацієнтів вдячність. Деякі лікарі отримують особливі подяки за детальне пояснення діагнозів і чіткі рекомендації. Пацієнти також високо оцінюють роботу окремих відділень, де забезпечується належна чистота і професійний догляд.
Негативні моменти
Основні нарікання стосуються некомпетентності та байдужості частини персоналу, хамської поведінки медсестер та лікарів, а також відсутності елементарної клієнтоорієнтованості. Багато пацієнтів зазначають довгі черги, складнощі з додзвоном для запису та невідповідність послуг заявленим стандартам. Часто згадуються корупція та хабарі, непрозорість ціноутворення, а також недбале ставлення до пацієнтів, зокрема онкохворих, які перебувають у критичних станах.
Загальне враження
Національний інститут раку демонструє змішані враження, де поряд із позитивними прикладами роботи лікарів існують серйозні проблеми в організації, обслуговуванні та ставленні до пацієнтів. Інститут має високий потенціал, але потребує системних змін для підвищення рівня довіри та ефективності лікування.
Я розумію. Зараз війна і нестача кадрів. Але чи потрібні такі "лікарі"? Щоб пацієнти або їх рідні самі здогадувались що відбувається і як правильно діяти?
На тому тижні я поховала сина.... Показати повністю Я не знаю чи читає відгуки керівництво інституту.
Я розумію. Зараз війна і нестача кадрів. Але чи потрібні такі "лікарі"? Щоб пацієнти або їх рідні самі здогадувались що відбувається і як правильно діяти?
На тому тижні я поховала сина. Чудового молодого чоловіка 38 років. Хочу поділитися нашим трагічним досвідом.
Можливо це комусь допоможе уберегти або хоча б продовжити життя собі або своєму ближньому.
Сказати що я в шоці від знайомства з Національним інститутом раку це не сказати нічого. Власне не з усім інститутом, а з так званим хірургом-онкологом Бабак Л.В.
Хочеться думати що в інституті є лікарі які дійсно допомагають людям і такий підхід до пацієнта як у "лікарки" Бабак Л.В. це не розповсюджена практика.
Я проклинаю той день коли в реєстратурі мого сина записали до Бабак на прийом, ще й сказали що вона хороший лікар.
Не знаю, можливо, якщо у вас тільки початок хвороби цей консультант, методом "наукового тика" ще зможе вам чимось допомогти.
У мого сина багато часу не було.
В нашу першу зустріч я просила у
Бабак Л.В. допомоги. Вона завірила що допоможе.
Згідно виписки Свято-Михайлівської (Олександрівської) лікарні у сина була карцинома неуточнена. Треба було шукати виток хвороби.
ІГХ щитовидної залози, МРТ, КТ, онкомаркери, аналізи крові все за свій рахунок щоб швидше, щоб не чекати в чергах на державні послуги. І кожен раз надія на позитивний результат пошуку, щоб почати лікування.
Бабак Л.В. виписувала направлення на різні обстеження. Не на всі потрібні обстеження одразу а поступово. Спочатку ми чекали результатів ІГХ щитовидної залози, це 12 робочих днів. За цей час можна було би пройти і МРТ і КТ і біопсію печінки.
Я кілька разів просила "лікарку" Бабак звернути увагу на печінку. Син казав: "я відчуваю - вона тут у печінці".
Казала Бабак що затягується час, хоч я тоді навіть не підозрювала як насправді мало часу залишалось у мого сина. Але вона тільки відмахувалась. І казала що ми шукаємо. Казала що поки не знайдемо звідки почалася хвороба не можна починати хіміотерапію.
Біопсію печінки таки зробили.
Після місяця консультацій. А з неї треба було починати. І це перше що треба було зробити. Була рекомендація лікарів із Олександрівської лікарні.
Не направляти на гастро і колоноскопію. Ці жахливі обстеження, які мій син ледь переніс. Одна підготовка до них чого варта. Тим паче для людини в ослабленому стані. Після цього сина ще сутки рвало.
Хочеться запитати у Бабак: " навіщо ти мучила мого сина?" Ти ж теж мати. Як так можна? Ти бачила його стан. Ти бачила мене. Як я б'юсь і переживаю. Скажи мені правду, дай пораду! Дійсно професійну пораду! Де ж твоя совість? Чи це така форма садизму? Чи спортивна цікавість? Що це?
У сина був невеликий асцит. Після цих процедур у нього асцит розвинувся просто до величезних розмірів.
Бабак направила сина на біопсію вже після рекомендації зав. відд. херургії печінки. Він був здивований, що біопсію ще не зробили.
Якби біопсію зробили одразу мій син уникнув би зайвих непотрібних випробувань і страждань які забрали в нього останні сили. І погіршили його стан.
ІГХ (це ще майже два тижні очікування результату) після біопсії показала холангіокарциному печінки.
Я розумію що з таким діагнозом довго не живуть. Але, можливо, у нього був би шанс прожити хоч трохи довше (ні, я в цьому впевнена) якби не недолугі направлення Бабак Л.В. і повна байдужість до пацієнта.
На першу консультацію до Бабак мій син прийшов 6 жовтня ще у більш-менш нормальному стані, але з втратою ваги і гемоглобін вже тоді був низьким - 86 г/л.
Я ТЕПЕР розумію, що хімія вже тоді була під питанням. А ми шукали звідки пішла хвороба щоб зробити хімію вже тоді коли за його станом її робити не можна. Я цього тоді не знала! А Бабак, я думаю знала!
Крім того асцит. Нестача білку.
Бабак порадила їсти м'ясо, рибу, фрукти. Коли я сказала, що його почало вернути від цих продуктів вона, в якості додаткового харчування, дала мені пакетик з харчовим продуктом (до того ж простроченим) і контактний номер виробника. Сказала: "спробуйте, може допоможе".
ТЕПЕР я розумію що моєму сину потрібен був стаціонар (нехай платний) щоб медикаментозно підтримати його. Я не знала, не здогадалась. І тепер картаю себе за це. Згадую це все і не маю спокою. Я хоча б знала що зробила для своєї дитини все можливе.
Все сталося так швидко. Я думала ще можливе лікування раз Бабак веде себе так спокійно. Вона ж обіцяла допомогти.
Я не знала, не здогадалась. АЛЕ Ж ТИ ЛіКАР! Порадь людям як підтримати пацієнта щоб він хоча б дожив до тієї хімії.
З'ясували діагноз, але в хіміотерапії моєму сину було відмовлено бо він слабкий і не перенесе її. Для мого сина це був такий удар. Він так надіявся на лікування. Готовий був перенести любі страждання.
Коли Бабак дала останнє направлення сину, вже до сімейного лікаря я спитала як можна підтримати сина, підняти гемоглобін, таке інше. Вона спитала чи даю я йому залізо. А ти 1,5 місяці назад не могла сказати що це треба робити? ХОЧА Б ЦЕ?
Через 4 дні мій син помер.
Напередодні, у п'ятницю, я звернулась в іншу клініку. У понеділок ми повинні були туди з сином їхати. Думала полегшити його стан. Сподівалась що є ще шанс. Але до понеділка він вже не дожив. У суботу його не стало.
Син казав: "мамо, я так хочу жити!"
Його позбавили шансу хоч на трохи продовжити життя.
Згаяно час. І вже нічого не можна змінити!
Я розумію. Зараз війна і нестача кадрів. Але чи потрібні такі "лікарі"? Щоб пацієнти або їх рідні самі здогадувались що відбувається і як правильно діяти?
На тому тижні я поховала сина.... Показати повністю Я не знаю чи читає відгуки керівництво інституту.
Я розумію. Зараз війна і нестача кадрів. Але чи потрібні такі "лікарі"? Щоб пацієнти або їх рідні самі здогадувались що відбувається і як правильно діяти?
На тому тижні я поховала сина. Чудового молодого чоловіка 38 років. Хочу поділитися нашим трагічним досвідом.
Можливо це комусь допоможе уберегти або хоча б продовжити життя собі або своєму ближньому.
Сказати що я в шоці від знайомства з Національним інститутом раку це не сказати нічого. Власне не з усім інститутом, а з так званим хірургом-онкологом Бабак Л.В.
Хочеться думати що в інституті є лікарі які дійсно допомагають людям і такий підхід до пацієнта як у "лікарки" Бабак Л.В. це не розповсюджена практика.
Я проклинаю той день коли в реєстратурі мого сина записали до Бабак на прийом, ще й сказали що вона хороший лікар.
Не знаю, можливо, якщо у вас тільки початок хвороби цей консультант, методом "наукового тика" ще зможе вам чимось допомогти.
У мого сина багато часу не було.
В нашу першу зустріч я просила у
Бабак Л.В. допомоги. Вона завірила що допоможе.
Згідно виписки Свято-Михайлівської (Олександрівської) лікарні у сина була карцинома неуточнена. Треба було шукати виток хвороби.
ІГХ щитовидної залози, МРТ, КТ, онкомаркери, аналізи крові все за свій рахунок щоб швидше, щоб не чекати в чергах на державні послуги. І кожен раз надія на позитивний результат пошуку, щоб почати лікування.
Бабак Л.В. виписувала направлення на різні обстеження. Не на всі потрібні обстеження одразу а поступово. Спочатку ми чекали результатів ІГХ щитовидної залози, це 12 робочих днів. За цей час можна було би пройти і МРТ і КТ і біопсію печінки.
Я кілька разів просила "лікарку" Бабак звернути увагу на печінку. Син казав: "я відчуваю - вона тут у печінці".
Казала Бабак що затягується час, хоч я тоді навіть не підозрювала як насправді мало часу залишалось у мого сина. Але вона тільки відмахувалась. І казала що ми шукаємо. Казала що поки не знайдемо звідки почалася хвороба не можна починати хіміотерапію.
Біопсію печінки таки зробили.
Після місяця консультацій. А з неї треба було починати. І це перше що треба було зробити. Була рекомендація лікарів із Олександрівської лікарні.
Не направляти на гастро і колоноскопію. Ці жахливі обстеження, які мій син ледь переніс. Одна підготовка до них чого варта. Тим паче для людини в ослабленому стані. Після цього сина ще сутки рвало.
Хочеться запитати у Бабак: " навіщо ти мучила мого сина?" Ти ж теж мати. Як так можна? Ти бачила його стан. Ти бачила мене. Як я б'юсь і переживаю. Скажи мені правду, дай пораду! Дійсно професійну пораду! Де ж твоя совість? Чи це така форма садизму? Чи спортивна цікавість? Що це?
У сина був невеликий асцит. Після цих процедур у нього асцит розвинувся просто до величезних розмірів.
Бабак направила сина на біопсію вже після рекомендації зав. відд. херургії печінки. Він був здивований, що біопсію ще не зробили.
Якби біопсію зробили одразу мій син уникнув би зайвих непотрібних випробувань і страждань які забрали в нього останні сили. І погіршили його стан.
ІГХ (це ще майже два тижні очікування результату) після біопсії показала холангіокарциному печінки.
Я розумію що з таким діагнозом довго не живуть. Але, можливо, у нього був би шанс прожити хоч трохи довше (ні, я в цьому впевнена) якби не недолугі направлення Бабак Л.В. і повна байдужість до пацієнта.
На першу консультацію до Бабак мій син прийшов 6 жовтня ще у більш-менш нормальному стані, але з втратою ваги і гемоглобін вже тоді був низьким - 86 г/л.
Я ТЕПЕР розумію, що хімія вже тоді була під питанням. А ми шукали звідки пішла хвороба щоб зробити хімію вже тоді коли за його станом її робити не можна. Я цього тоді не знала! А Бабак, я думаю знала!
Крім того асцит. Нестача білку.
Бабак порадила їсти м'ясо, рибу, фрукти. Коли я сказала, що його почало вернути від цих продуктів вона, в якості додаткового харчування, дала мені пакетик з харчовим продуктом (до того ж простроченим) і контактний номер виробника. Сказала: "спробуйте, може допоможе".
ТЕПЕР я розумію що моєму сину потрібен був стаціонар (нехай платний) щоб медикаментозно підтримати його. Я не знала, не здогадалась. І тепер картаю себе за це. Згадую це все і не маю спокою. Я хоча б знала що зробила для своєї дитини все можливе.
Все сталося так швидко. Я думала ще можливе лікування раз Бабак веде себе так спокійно. Вона ж обіцяла допомогти.
Я не знала, не здогадалась. АЛЕ Ж ТИ ЛіКАР! Порадь людям як підтримати пацієнта щоб він хоча б дожив до тієї хімії.
З'ясували діагноз, але в хіміотерапії моєму сину було відмовлено бо він слабкий і не перенесе її. Для мого сина це був такий удар. Він так надіявся на лікування. Готовий був перенести любі страждання.
Коли Бабак дала останнє направлення сину, вже до сімейного лікаря я спитала як можна підтримати сина, підняти гемоглобін, таке інше. Вона спитала чи даю я йому залізо. А ти 1,5 місяці назад не могла сказати що це треба робити? ХОЧА Б ЦЕ?
Через 4 дні мій син помер.
Напередодні, у п'ятницю, я звернулась в іншу клініку. У понеділок ми повинні були туди з сином їхати. Думала полегшити його стан. Сподівалась що є ще шанс. Але до понеділка він вже не дожив. У суботу його не стало.
Син казав: "мамо, я так хочу жити!"
Його позбавили шансу хоч на трохи продовжити життя.
Згаяно час. І вже нічого не можна змінити!
Під час лікування були допущені... Показати повністю Мій досвід із лікарями Гілкою та Кравцем був надзвичайно важким і призвів до серйозних наслідків для мого здоров’я. Замість допомоги я отримала погіршення стану та ускладнення, з якими тепер змушена боротися щодня.
Під час лікування були допущені рішення та дії, які, на мою думку, є непрофесійними. Внаслідок їхнього втручання я отримала ушкодження, що суттєво вплинули на мою якість життя та рухливість. Я очікувала медичної допомоги, а натомість зіткнулася з байдужістю та небажанням відповідати за наслідки.
Мій особистий досвід з цими лікарями був травматичним. Я не рекомендую звертатися до Гілки й Кравця тим, хто цінує своє здоров’я та безпеку.
Під час лікування були допущені... Показати повністю Мій досвід із лікарями Гілкою та Кравцем був надзвичайно важким і призвів до серйозних наслідків для мого здоров’я. Замість допомоги я отримала погіршення стану та ускладнення, з якими тепер змушена боротися щодня.
Під час лікування були допущені рішення та дії, які, на мою думку, є непрофесійними. Внаслідок їхнього втручання я отримала ушкодження, що суттєво вплинули на мою якість життя та рухливість. Я очікувала медичної допомоги, а натомість зіткнулася з байдужістю та небажанням відповідати за наслідки.
Мій особистий досвід з цими лікарями був травматичним. Я не рекомендую звертатися до Гілки й Кравця тим, хто цінує своє здоров’я та безпеку.
Це місце, де справді рятують життя і роблять все можливе, щоб пацієнт почував себе не лише під надійним медичним наглядом, а й у теплій, людській а... Показати повністю Хочу висловити велику подяку всьому відділенню трансплантації Національного інституту раку у Києві! 💛💙
Це місце, де справді рятують життя і роблять все можливе, щоб пацієнт почував себе не лише під надійним медичним наглядом, а й у теплій, людській атмосфері.
Колектив – золотий і дуже добрий. Лікарі – справжні професіонали з великим серцем, уважні до кожної дрібниці, завжди готові пояснити, підтримати та допомогти. Медсестри — чуйні, дбайливі, за першим покликом вдаються, завжди з усмішкою та участю. Навіть нянечки тут — із душею, акуратні, уважні, мов рідні.
Дякую старшій медсестрі — суворій, але справедливій. Завдяки її порядку та вимогливості все у відділенні працює як годинник, а пацієнти почуваються у надійних руках.
У цьому відділенні — справжня команда, де панує турбота, увага та людське тепло. Дякуємо всім за вашу працю, терпіння та добре ставлення! 🌷
Юлия Лебеда
Це місце, де справді рятують життя і роблять все можливе, щоб пацієнт почував себе не лише під надійним медичним наглядом, а й у теплій, людській а... Показати повністю Хочу висловити велику подяку всьому відділенню трансплантації Національного інституту раку у Києві! 💛💙
Це місце, де справді рятують життя і роблять все можливе, щоб пацієнт почував себе не лише під надійним медичним наглядом, а й у теплій, людській атмосфері.
Колектив – золотий і дуже добрий. Лікарі – справжні професіонали з великим серцем, уважні до кожної дрібниці, завжди готові пояснити, підтримати та допомогти. Медсестри — чуйні, дбайливі, за першим покликом вдаються, завжди з усмішкою та участю. Навіть нянечки тут — із душею, акуратні, уважні, мов рідні.
Дякую старшій медсестрі — суворій, але справедливій. Завдяки її порядку та вимогливості все у відділенні працює як годинник, а пацієнти почуваються у надійних руках.
У цьому відділенні — справжня команда, де панує турбота, увага та людське тепло. Дякуємо всім за вашу працю, терпіння та добре ставлення! 🌷
Андрей Байда
До реєстратури не додзвонитися.
МРТ робили, грубіянка нас опслуживала.
У реєстратурі хамка розповідала, що потрібно робити.
Сума можна зійти про незнання діагнозу.
Це стосунки... Показати повністю Вже місяць чекаємо на дзвінок від доктора гінеколога антологія з біопсії.
До реєстратури не додзвонитися.
МРТ робили, грубіянка нас опслуживала.
У реєстратурі хамка розповідала, що потрібно робити.
Сума можна зійти про незнання діагнозу.
Це стосунки лише до тих, хто не може за гроші лікується або що ми переселенці.
Дайте відповідь будь ласка.
Бабусі 73 роки. Можна сто разів померти і не дочекатися відповіді.
Марина
До реєстратури не додзвонитися.
МРТ робили, грубіянка нас опслуживала.
У реєстратурі хамка розповідала, що потрібно робити.
Сума можна зійти про незнання діагнозу.
Це стосунки... Показати повністю Вже місяць чекаємо на дзвінок від доктора гінеколога антологія з біопсії.
До реєстратури не додзвонитися.
МРТ робили, грубіянка нас опслуживала.
У реєстратурі хамка розповідала, що потрібно робити.
Сума можна зійти про незнання діагнозу.
Це стосунки лише до тих, хто не може за гроші лікується або що ми переселенці.
Дайте відповідь будь ласка.
Бабусі 73 роки. Можна сто разів померти і не дочекатися відповіді.
Станіслав Бабак
Хочу висловити щиру вдячність лікарям Кононенко О.А., Лагоша Я.О., Буйвол О. В., а також всьому медичному персоналу за професіоналізм , відкритість у спілкуванні та... Показати повністю Я, Наталія Мангур, 19 вересня 2025 року була прооперована в урологічному відділенні.
Хочу висловити щиру вдячність лікарям Кононенко О.А., Лагоша Я.О., Буйвол О. В., а також всьому медичному персоналу за професіоналізм , відкритість у спілкуванні та щиру турботу.
Результатом задоволена.
Любові всім, миру та добра.
Дякую!
Наталія Мангур
Хочу висловити щиру вдячність лікарям Кононенко О.А., Лагоша Я.О., Буйвол О. В., а також всьому медичному персоналу за професіоналізм , відкритість у спілкуванні та... Показати повністю Я, Наталія Мангур, 19 вересня 2025 року була прооперована в урологічному відділенні.
Хочу висловити щиру вдячність лікарям Кононенко О.А., Лагоша Я.О., Буйвол О. В., а також всьому медичному персоналу за професіоналізм , відкритість у спілкуванні та щиру турботу.
Результатом задоволена.
Любові всім, миру та добра.
Дякую!
Аристарх Светлый
Бажаємо Вам здоров'я, щастя та успіхів у всіх починаннях!
Велика подяка також всім працівникам відділення за турботливе ставлення до маленьких пацієнтів.
Нехай добро повертається сторицею.Дякуємо.
Та Самая
Бажаємо Вам здоров'я, щастя та успіхів у всіх починаннях!
Велика подяка також всім працівникам відділення за турботливе ставлення до маленьких пацієнтів.
Нехай добро повертається сторицею.Дякуємо.
Рекомендуєм лікаря!
Anastasia Surzhenko
Рекомендуєм лікаря!
Контакти Національний інститут раку
від клієнтів
Посилання для входу надіслано на вказаний email
з умовами публічного договору
з умовами публічного договору
з умовами публічного договору
(044) 33 46 41 8
Дякуємо, ми перевіримо
Відгуки про Національний інститут раку (339)